Цього року знову почала крутити ці кульки. Легко, приємно і результат не обманює очікувань. Долучайтесь. Отже, як я їх роблю.( Read more... )( Read more... )
Із залишків ірису накрутила кілька штук

Потроху збираю рукодільні дарунки у свою новорічну торбу. Простенькі підвіски в дитячу кімнату вигдала і зробила за вечір. Пряжу взяла досить товсту і незграбну, але зірочки, як на мене, вийшли досить охайні.  Пощастило, гачок слухався. Ідея повністю - моя. Ще хотіла комету - зірочку з довгим нитяним хвостом, та потім чогось забракло натхнення. Не ображусь, якщо хтось візьме й реалізує. ( Подивитись, хто там ще є )

Щойно почуте в маршрутці: "Зграї птахів піднімаються у вись, в ПІДНЕБІННЯ".

У Дніпропетровську, у старому будинку , який колись належав власникові одного з цегляних заводів, працює виставка старовинних кахлів, цегли й черепиці. Експозицію приурочили до 230-річчя початку виробництва цегли у Катеринославі. Десятки експонатів, виставлених у вікнах будинку, зібрав ентузіаст-краєзнавець Павло Маменко. Колекцію старовинного будівельного матеріалу було започатковано десять років тому. Тоді чоловік, ремонтуючи свій старий будинок в центральному районі міста, виявив цеглу 19 ст.

Моя розповідь про Петриківку отримала третє місце в конкурсі "Новинаря" - "Україна-гід". http://novynar.com.ua/konkurs Обіцяють дати за це квиток на якийсь фест чи зводити в кіно:-).
Подарували квіти. Осінні, останні.
Обіймалися і дуже приязно говорили з шефом. Щоправда, уві сні.
P.S.Щойно сусіди принесли ще й посилку-подарунок з Фастова! Від дівчини, з якою спілкуємось на вишивальному форумі. А там ... раритетне, майже музейне, муліне, шмат красивого китайського крепдешину для моїх вправлянь у батику і ще кілька приємностей!
Ну бувають же такі щедрі дні:-))))

На прохання snigynka

Її можна використати як ялинкову прикрасу, як брелок, як гольничку, як “маячок” на ножиці, підвіску, саше для духм'яних трав. Це також легкий спосіб утилізації клаптиків.
 

( Як зробити )

 

Ще й тут похвалюся. Чудовий дарунок отримала цими вихідними із Запоріжя. Ляльку-мотанку ( о, це вже третя у мене, так скоро й колекція назбирається) і сповнена символіки вишита закладинка. Радію:-)

Цього разу без липучки. Ззаду - льон в тон. Проклеїла для жорсткості флізеліном.

А ви не хочете отримати подарунок від незнайомої людини? І, звісно, зробити подарунок-сюрприз самі?
Якщо ще не знаєте, ось така забавка.

Гляньте, ось таке надибала у френд-стрічці. Там і чоловічі пуловери з вишивкою в етностилі є. Може, кому знадобиться інформація: йдуть свята, подарунки. І як на вишивку - недорого. Дивитись тут

Шматочок з тканинки, яку презентувала tana_sribna , перетворився на чохлик для мобілки. Тканина кольором нагадувала домоткане полотно, тому виріб вийшов у трохи гламурному  етностилі. Якби не Таня, то через лінь мій старенький, мабуть, ще довго був би безхатченком.

( Read more... )

Найменша хрещениця з нашими подарунками. 
Вишиванка не моя, на жаль, купована.

І насамкінець про те, власне заради чого ми затіювали цю подорож до Криму, - ялтинський звіринець "Казка". Морально-етичні і бла-бла-бла моменти існування зопарків тут обговорювати не будемо. Я теж за національні парки, заповідники з вільним утриманням і таке інше. З того, що приємно вразило, - усіх тварин ДОЗВОЛЯЄТЬСЯ годувати, щоправда харчами, купленими на території.
А ще - з ними можна фотографуватись, а деяких- навіть брати на руки.
Похвастаюсь - уперше побувала у клітці зі справжніми когтястими-зубастими левами. Їх було тільки двійко, мале - спокійне і підліток - досить таки непосидющий і важкенький.  Моя сумка ледь не постраждала від його зубок.( Read more... )

І все-таки дивні вони створіння. У тих теплих краях, де все одне одного їсть, паразитує, бореться на смерть за місце під сонцем, вони якось примудряються зберігати нейтралітет. Ну хіба тільки трохи користуються стовбурами деревами, щоб залізти повище. Але не руйнують їх.
І цвітуть так ніжно й безборонно. Єдиний їхній захист - хіба що "тигрове" або "леопардяче"  забарвлення. Мімікрія=самозбереження.
Далі - багато орхідей з Нікітського ботанічного саду. І я - у віночку з орхідей.
( Read more... )

Екзотика у ботанічному саду - на кожному кроці, проте, це, здається, найекзотичніший закуток. Насправді метеликів небагато, кілька десятків, але вони такі великі, ну майже з долоню, неспішні у своїх повадках, ручні, що тільки дивуєшся.
Вилуплюються з лялечок прямо тут, у "саду". Живуть не більше 5-ти днів. Харчуються солодкою водою, налитою у блюдця ( як коти прямо) або просоченою в губки. Помирають. Стають сувенірами, які продають на вході.
Ніщо так не торкає, як скороминуща краса.( Read more... )

Для тих, кого не вразили простота й трав"яниста гіркуватість нікітських хризантем, - пихаті, солодкі на запах тезки вихідців із Трої.
Наприкінці - найзвабливіший сорт, виведений біологами ботанічного саду :-)( Read more... )

Яких відтінків тут тільки немає! Як палітра художника-професіонала: від зеленаво-білого до чорно-червоного. Голчасті, кулясті, пухнасті, як плюшеві ведмедики... І виставкою це не назвеш. Ніяких вазонів чи горщиків. Кожен сорт вирощений саме на цій місцині. Більшість - виведені  селекціонерами Нікітського ботсаду.
Загалом "на балі" понад 250 видів і гібридів. Щоб виростити цю красу, ботанікипочинають працювати з самого лютого: садять у закритому грунті, потім пересаджують на відкритий, підживлюють, доглядають. Дивно те, що різні сорти зацвітають так дружно, враз. Хотілось дізнатись секрет цього дива...( Багато фото )

Цими вихідними вперше вдихала повітря осіннього Криму. Криму без купань, Криму без  натовпів. Вперше милувалася клапчастими рудими горами, морем, зшитим потайним швом із небом, вперше тримала в долонях тропічного метелика, вперше зайшла до клітки зі справжніми зубастими..... Але збережу інтригу, і буду про все по черзі:-).

Переповідати історію заснування Нікітського ботанічного саду немає сенсу, хто був,  пам"ятає, хто не був, побуває й почує все те сам від якогось із гідів (а вони там, до речі, розповідають дуже цікаво й пізнавально). Та й викладати тут цілий стос світлин із самого саду теж не буду: все одно вони не передають ні справжнього кольору зелені, ні висоти дерев. Покажу лише кілька родзинок Нікітки, надибаних  на центральних і бічних алеях.( Read more... )

Конкурс осіннього листя стартував. Голосування тут.
Хто як, а я за рукотворну красу. №14.

Коли поганіє з виду людина, я можу це зрозуміти й виправдати - вік, хвороби, обставини. Коли  поганіє церква і не без допомоги людських рук - зрозуміти й вибачити важко.
Найстаріша церква Дніпропетровська, затиснута між висотками спального мікрорайону, який колись був козацьким займищем, в останні роки, звісно, була в ненайкращому стані. Але оця "реконструкція" більше схожа на євроремонт , ніж на порятунок пам"ятки!
Стилізовану під бароко баню вже спотворили нещирим золотом, блакитну зовнішню оздобу забілили. .. От до старих східних воріт ще не добралися. Ну це, як виглядає, вже скоро. "Плотніки-краснодєрєвщіки", виявляється, орудують не тільки на Ігрені.
Якою церква була, можна побачити у мене отут і тут, яка зараз - далі.
( Read more... )